Позакласна робота

Різдвяні колядування

МИСТЕЦЬКІ ПОСИДЕНЬКИ 
«ЧАРІВНИЙ СВІТ ПЕНЗЛЯ»

Мета: ознайомити учнів школи з техніками сучас­ного живопису, з творчістю місцевих митців; розвивати творчі здібності учнів; виховувати любов до мистецтва; прищеплювати, потяг до творчості та постійного пошу­ку прекрасного; виховувати духовну культуру, естетич­ні уподобання.

Оснащення

•  Зоровий ряд: галерея картин місцевих художників та учнів школи; слайд-презентація.

•   Музичний ряд: аудіозаписи музичного супроводу.

• Літературний ряд: афоризми про мистецтво та художників; Д.Симоненко «Чарівні олівці»; В. Чепурко «Фарби для України»; «Кольори щастя та не­вдачі»; В. Михайличенко «Художник».

•   Обладнання: ТЗН; святково накриті столи з чаєм та солодощами?  

У цьому світі щасливий лише той автор, який не дбає   про свою репутацію       (В. Ірвінг).

Вища похвала художнику — це коли перед його твором забуваєш про навколишнє (Г. Лессінг).

Художник — єдина істота,  для якого все навколо — одкровення (Л. Льюїсон).

Авторові вигідно, щоб його книгу не тільки хвалили, але й сварили, адже слава подібна до м'яча, що перекидають через сітку; щоб м'яч не впав на землю, необхідно бити по ньому з обох сторін (С. Джонсон).

Хто нічого не хоче, ні на що не  сподівається і нічого  не боїться, той не може бути художником (А. Чехов).

Поки автор живий, ми оцінюємо його  здібності за гіршими творами, та тільки коли він помирає—за кращим.  (С. Джонсон)

Усе гідне поваги скоєно в усамітненні, тобто далеко від суспільства                (Ж.-П. Ріхтер).

ХІД ЗАХОДУ

1-й ведучий.  Добрий день, шановні гості та учні нашої школи!

2-й ведучий. Вітаємо вас на наших ми­стецьких посиденьках!

1-й ведучий. Ми сьогодні зібралися, щоб дізнатися більше про творчість наших місцевих художників.

2-й ведучий. Художник — це людина, яка на професійному рівні займається образотворчим та необразотворчим мистецтвом.

1-й ведучий. Марсель Ашар сказав: «Справжній художник спочатку творить, для се­бе, потім — для друзів і знайомих, і лише потім — для грошей».

2-й ведучий. Мистецтво відображує реаль­не життя в своєрідній формі художніх образів. Кожне явище життя, кожний побачений предмет художник опрацьовує у своїй свідомості та пере­живаннях, збагачених творчою фантазією і профе­сійним досвідом, а потім уже подає його в образній формі. Чим вища майстерність художника, чим багатший його життєвий досвід, чим глибші його почуття та задум, тим сильнішим є вплив створе­них ним художніх образів на глядача. Сила впливу природи на людину, глибокі переживання і дум­ки, що викликає  природа створили жанр в обра­зотворчому мистецтві, який називаємо пейзажем.

Він здатний зміцнити дух людини, зробити її внутрішній світ багатшим. Твори живопису часто порівнюють із музикою, у якій окремий звук сам по собі нічого не виражає, але в гармонії з іншими звуками справляє значне враження.

1-й ведучий.

Соловейко пісню вранці заспівав,

Наш художник в руки пензля взяв.

Малювати буде день і ніч,       

Щоб красива  на малюнку була піч.

2-й ведучий.

Щоб довкола барви милувались,

На роботу люди щоб збирались,

Діти на уроках не барились, 

Щоб добра й краси навчились.

Учні виконують пісню «Балада про художника».

1-й ведучий. Професійне свято художника відзначають у другу неділю жовтня, одразу після дня вчителя. Як ви, вважаєте, чому? (Обговорення за круглим столом). У народі говорять: «Маєш та­лант — отже, талановитий у всьому». На підтвер­дження цих слів наведемо найвідоміші прикла­ди: Леонардо да Вінчі  - геніальний дослідник, інженер, художник; Тарас Григорович Шевченко — художник, поет, літератор; Мікеланджело, А. Куїнджі та багато інших.

2-й ведучий. За допомогою мистецтва мож­на висловити любов до рідної землі, оспівати все, що навіки залишиться найдорожчим, і передати свої почуття іншим людям. Чи це поетичне сло­во або твір живопису — головне, щоб його твори­ли щиро, натхненно, щоб люди могли зрозуміти, який настрій, які почуття хвилювали художника, коли він писав свій твір.

У нашій школі також є свої митці. Запрошу­ємо до слова наших молодих поетів! Учні декламують свої поезії.

ЧАРІВНІ ОЛІВЦІ

І гарненькі, й невеличкі

В коробку жили сестрички:

Всі яскраві, всі чудові,

Мої фарби кольорові.

Подивіться: ось зелена —

Намалюю листя клена,

Синім — річку, жовтим —сонце

 І фіранку на віконце.

Д. Симоненко

ФАРБИ ДЛЯ УКРАЇНИ

Фарби дасть мені матуся,

Малювати я навчуся.

Намалюю рідний край —

Дім в селі, ставок і гай,

Синє небо, жовте сонце

Загляда до нас в віконце,

Чорнобривці тут на гряді,

Полуниці в палісаді,

І хліба вже чималі,

В небі линуть журавлі.

Тут і гори, і долини,

Тут річки, моря, рівнини,

Тут тварини і птахи,

Ось струмок сховавсь у мохи.

Мати в аркуш подивилась,

Посмішка в очах з'явилась,

І сказала мати сину:

«Як люблю я Україну!

Ця країна чарівна,

І єдина в нас вона».

В. Чепурко

КОЛЬОРИ ЩАСТЯ ТА НЕВДАЧІ

Дивлюся на небо і бачу веселку, Що зранку з'явилась у чистому небі. Вона така гарна, така промениста, Що наче у казці з'явилась у місті.

Кольором щастя вважаю червоний, Бо в ньому кохання, та й колір це крові. А жовтий — багатство, бо колір пшениці, Що в рідному краї зростає щорічно. А колір зелений повсюди різниться. Це колір бажання, це колір натхнення, Це розвиток всього, що є в нас довкола. Про синій співають весняні птахи. Це колір водиці у нашім ставці. Це колір блакиті у чистому небі, Та навіть це колір земної планети. Звичайно, є колір, що смуток приносить, Це чорнії хмари, що вітер доносить. Про нього в легендах говорять: «біда», Бо чорну хустину вдягає вдова

В. Чепурко

ХУДОЖНИК

В пять лет береться рисовать,

Рисуешь неумело.

Испортишь не одну тетрадь

Карандашами смело.

Сидишь, рисуешь просто так...

Но мама вдруг хохочет:

 — Не хватит ли каляк-маляк?

Ты вырос, мой сыночек.

И если в сердце есть мечта,

И есть в душе желанье —

Ты брось малякать просто так!

Учись-ка рисованью!

И вот сидишь ты, как в мечте,

В художественной школе,

И пишешь краской на холсте,

И очень ты доволен.

Сосредоточен на одном:

Глаза на постановке!

Стеклянный стол, бокал с вином

В холщевой драпировке...

Коль заболеешь сильно ты,

В больницу ляжешь резко —

Не унывай! Рисуй цветы,

Окно й занавески.

И много виставок пройдя

И с плачем, и со смехом,

Ты будешь пару лет спустя

Обрадован успехом.

И вот теперь ты взрослым стал,

Теперь ты — профессионал.

Привычны все движенья —

Какое наслажденье

Сидеть в прекрасной мастерской!

Один мазок, потом другой...

И мир весь этот дивный

Ты воплотил в картины.                                                         (В. Михайличенко)

1-й ведучий. Чарівна краса й багатство барв природи породила в образотворчому мисте­цтві різні види пейзажу. У російському пейзажі XIX ст. романтичні традиції відіграли важливу роль у творчості М. Воробйова та І. Айвазовського. На другу половину XIX ст. припадає розквіт ре­алістичного пейзажу, взаємопов'язаного із діяль­ністю передвижників. Тенденція до зображення перехідних станів природи, лірична насиченість є характерними для творчості О. Саврасова.

Домінує пейзаж у майстрів імпресіонізму (К. Моне, К. Піссарро, А. Сіслей), які вважали роботу на пленері обов'язковою умовою для ство­рення пейзажного образу. На межі XIX і XX ст. у пейзажі виникли декілька напрямів, що роз­вивають принципи імпресіоністичного пейзажу і водночас є антагоністичними з ними.

У мистецтві XX ст. багато майстрів намагали­ся знайти найстійкіші риси певного ландшафтно­го мотиву, очищуючи його від усього минущого. Інші за допомогою лікувальних або драматично напружених кольорів, співзвучностей підкреслю­ють внутрішню динаміку ландшафту, а інколи — його національну своєрідність. Інші під впливом художньої фотографії акцентують увагу на химер­ності та психологічній виразності мотиву. У XX ст. в Європі та Америці був поширеним індустріаль­ний пейзаж, що досить часто трактував світ техні­ки як своєрідну антиприроду (Ч. Демут, Н. Спенсер, Ч. Міллер у США). Міський пейзаж футу­ристів і експресіоністів часто набуває загострено агресивного або відчуженого вигляду, проникнутий настроями трагічної безвиході або жалю.

Український живопис останньої третини XIX — поч. XX ст. у своєму розвитку зважав на досягнення національних митців попередньої доби і передусім — на творчість Шевченка, з іме­нем якого пов'язане ставлення й утвердження ре­алізму.

У російському пейзажі XIX—XX ст. реалі­стичні традиції другої половини XIX ст. переплі­таються із елементами імпресіонізму і модерну. Близькі до пейзажу настрої І. Левітана, але більш камерними є твори В. Сєрова, П. Петровичева, Л. Туржанського.

2-й ведучий. Найближче мені до душі укра­їнський живопис останньої третини XIX — почат­ку XX ст., зокрема пейзажі С. Світославського,                     П. Шевченка, С. Васильківського, М. Мурашка.

У середині 1880-х рр. український пейзаж­ний живопис збагатився полотнами талановитих митців, з-поміж яких одне з найпочесніших місць належить С. Світославському (1857—1931). Вну­трішній вигляд селянського двору, глуха вулиця провінційного містечка, тихий закуток передмі­стя — такими були сюжети багатьох живописних полотен цього майстра. Надалі пейзажі худож­ника набувають дедалі відчутнішого соціально­го звучання, про що свідчать, зокрема картини «Вулиця повітового міста» та «Миргород». Одним з найулюбленіших його мотивів було зображення київських передмість, що він майстерно розро­бив, зокрема, у картинах «Зима. Околиця Києва» та «Околиця Києва. Літо».

Видатним майстром пейзажу був і сучасник С. Світославського П. Левченко (1856—1917). Він також любив зображувати прості невибагливі сю­жети: глухі куточки сіл і провінційних містечок, похилені хати, старі вітряки. У своїх картинах і етюдах («Стара хата», «Блакитна хата», «Опів­дні. Хата») П. Левченко успішно розв'язує склад­ні завдання, зокрема пов'язані із сонячним освіт­ленням, з чим не завжди могли впоратися навіть найвидатніші пейзажисти.                                 

Виступають місцеві художники.                      

1-й ведучий. Ми вдячні вам, наші шанов­ні гості! Наостанок пропонуємо прослухати пі­сню «Будьте здорові» (муз. І. Любана, сл. Т. Позігун).

Шановнії гості! Всі будьте здорові!

Заходьте до школи, до рідного дому.

Ми завжди вам раді. Ми завжди щасливі.

Ми любих гостей зустрічаємо щиро!

Хай в ваших оселях все буде гаразд!

А в гості до нас завітайте не раз.

На згадку про захід дарунок прийміть,

Щоб щастя й здоров'я було з вами вік.

Щоб творчість буяла, натхнення прийшло,

А нових ідей повен міх прибуло.

Щоб гроші водились в кишенях у вас,

А заздрість і горе відвертались від вас.

Щоб друзі хороші до школи ішли

І з ними ви дружбу хорошу вели.

Щоб щасливо жили, завжди без турбот

І мали здоров'я і успіх в роботі.

Тож будьте здорові, живіть ви багато,

Добра і любові і в серце і в хату.

А ми вас чекаєм і завжди вам раді,

І ми вас вітаєм на нашому святі.

Шановнії гості! Всі будьте здорові!

Тож будьте здорові, живіть ви багато,
Добра і любові, і в серце і в хату.

ЛІРИКА ПРИРОДИ 
У ТВОРЧОСТІ  МИТЦІВ

Мета: залучити учнів до світу мистецтва; ознайомити з творчістю видатних композиторів, художників, літерато­рів; викликати в учнів естетичні співпереживання за допо­могою взаємодії різноманітних видів мистецтв; виховува­ти любов та повагу до класичної музики, поезії, живопису.

Оснащення

•   Зоровий ряд: мультимедійна версія виховного за­ходу; виставка учнівських малюнків; репродукції картин (І. Шишкін «Зима», «Жито»; К. Юон «Зима»; Б. Кустодієв «Масниця»; І. Левітан «Березень», «Зо­лота осінь»; А. Куїнджі «Березовий гай»).

•   Музичний ряд: аудіозаписи класичної музики (Е. Ґріґ «Ранок»; п'єси з фортепіанного циклу П. Чай-ковського «Пори року»).

•   Літературний ряд: лірика українських і росій­ських поетів.

•   Обладнання: ТЗН, синтезатор.

ХІД ЗАХОДУ

Учитель образотворчого мистецтва. Спілкування з природою — це велике щастя й жит­тєва потреба. Природа завжди приваблювала худож­ників, поетів, музикантів, надихаючи на створен­ня геніальних творів. Кожна пора року неповторна й красива, але цю красу необхідно побачити й від­чути. В останні зимові тижні до нас завітала Весна.

Репродукція картини А. Куїнджі «Березовий гай»

Входить дівчина у костюмі Весни. Звучить музи­ка Е. Ґріґа «Ранок».

Весна

День за днем, за тижнем тижні —

Непомітно лине час.

Різні зміни дивовижні

Відбуваються круг нас.

От зима, весна та літо,

Сивий час летить над світом —

І кінця йому нема.

Кожен місяць, кожну пору

На землі нове вбрання.

Й ми самі не ті, що вчора,—

Ми зростаємо щодня.

Глянь навколо оком пильним —

І побачиш зміни ці.

Ось повільно, неухильно

Йдуть по черзі місяці.

(Л. Забашта)

Весна пропонує учням розгадати кросворд (на дошці), де ключове слово — «природа».

1. Жанр живопису, що зображує природу. (Пейзаж)

2. Струнно-ударний клавішний інструмент, різ­новид фортепіано.(Рояль)

3. Вид образотворчого мистецтва, де основним виражальним засобом є колір. (Живопис)

4. Керівник колективу музикантів, який об'єднує виконавців з оркестру, хору з метою досягнен­ня єдиного трактування та художньої доскона­лості. (Диригент)

5. Тоненька паличка графіту у дерев'яній оправі для креслення та малювання. (Олівець)

6. Структура взаємних зв'язків ступенів звуко­ряду; найуживаніші: мажор, мінор. (Лад)

7. Водорозчинна фарба, що дає можливість отри­мувати легкі, прозорі відтінки кольору; вико­ристовують для малювання на папері. (Акварель) Отже, ключове слово нашої подорожі в ми­стецтво — природа. Сьогодні ми спробуємо відчути красу рідної землі за допомогою різних видів ми­стецтва: живопису, музики, літератури.

Учитель образотворчого мистецтва. Пейзаж — найліричніший вид живопису, що зда­тен відобразити почуття, настрій і передати їх особливо тонко, з усіма переходами й відтінками. На екрані — репродукція картини І. Шишкіна

«Зима».

Погляньте, як Іван Іванович Шишкін зобра­зив на картині «Зима» могутні, сповнені величі дерева в розкішному, білому вбранні! Мальовничі картини зимового пейзажу також змалював росій­ський поет Сергій Єсенін.

Заколдован невидимкой,

Дремлет лес под сказку сна,

Словно белою косынкой

Подвязалася сосна...

Учитель музичного мистецтва. По­етичні образи природи відтворив у музиці гені­альний російський композитор Петро Ілліч Чайковський. У Петербурзі, де композитор жив упро­довж тривалого, часу, щомісяця друком виходив журнал «Новелист» — від слова «новела» (неве­лике оповідання). У кожному номері на читачів очікував приємний сюрприз: ноти музичних п'єс для рояля, що мали назву одного з місяців. Зго­дом вони ввійшли до альбому «Пори року».

1-ша  учениця

Тихо-тихо сядем рядом —

Входит музика в наш дом

В удивительном наряде,

Разноцветном, расписном.

И раздвинутся вдруг стены —

Вся земля видна вокруг:

Плещут волны речки пенной,

Чутко дремлют лес й луг.

Вдаль бегут степные тропки,

Тают в дымке голубой —

Это музика торопит

И ведёт нас за собой.

Вместе с музыкой хорошей

К нам приходит волшебство.

Осторожней, осторожней!

Не спугнуть бы нам его.

Учитель музичного мистецтва. Два­надцять п'єс фортепіанного циклу «Пори року» — послідовний ряд картин природи й побуту, підпо­рядкованих річному круговороту тепла й холоду. Перша п'єса — «Січень. Біля коминка» змальовує тихий зимовий вечір у затишному будинку: потрі­скують дрова у комені, тепло розливається кімна­тою, лагідний голос розповідає казку. М'яка й ніж­на мелодія нібито вабить до світу чарівних казок. Звучить п'єса П. Чайковського «Січень. Біля ко­минка».

1 - й   учень

Надійшли морози,

Ріки закували

І березам коси

Інеєм прибрали.

Пухова перина

Очі убирає,

Біла скатертина —

Ні кінця, ні краю.

Під серпанком білим

Трави і листочки,

Річка оніміла,

Не дзюрчать струмочки.

Омертвіли лози,

Ледь гіллям хитають,

А в полях морози

Та вітри гуляють.  (Якуб Колас «Зима»)

На екрані — репродукція картини К. Юона «Зима».

Учитель образотворчого мистецтва. Білосніжною красунею зобразив зиму Костянтин Федорович Юон. Головний мотив картини «Зи­ма» — білий, пухнастий сніг. Сніг! Яка це радість для дітей — веселі розваги, катання на лижах, санчатах, ковзанах!

Звучить п'єса П. Чайковського «Лютий. Масля­на». На екрані — репродукція картини В. Кустодієва «Масниця».

Ласкавий сонячний промінь відчинив двері весні — і все навколо захвилювалося... Природа прокидається від зимового сну, оживає, рухаєть­ся. Життя відновлюється, кипить, вирує. Серця людей сповнюються радісною надією.

Щороку і щораз однаково

В призначений для неї час

Весна у березні світанками

Вертає з вирію до нас.

Листочки викинули верби,

І за ніч визеленів луг.

Берези вибілили небо —

І все засяяло навкруг.   (Олег Орач «Березові світанки»)

На екрані — репродукція картини І. Левітзна «Березень».

Ісак Ілліч Левітан — визначний майстер ліричного пейзажу. У картині «Березень», що нале­жить до геніальних творів, митець зобразив про­будження землі, передав весняну силу природи.

Учитель музичного мистецтва.  По­чуйте і ви звуки весни.

Звучить п'єса П. Чайковського «Березень. Пісня жайворонка».

Учитель образотворчого мистецтва. Сонце пече, липа цвіте, жито достигає, коли це буває? (Улітку)

2-га учениця

Вот й лето подоспело —

Земляника покраснела;

Повернется к солнцу боком —

Вся нальется алым соком.

В поле — красная гвоздика,

Красный клевер...

Погляди-ка:

И лесной шиповник летом

Весь осыпан красним цветом.

Видно, люди не напрасно

Называют лето красным! (М. Ивенсен «Вот и лето подоспело»)

Липень — середина літа, час збирання ягід, грибів, а також косовиці. Сонце осипає землю роз­жареною позолотою, від якої палахкотить кожен липневий день.

На екрані — репродукції картин А. Куїнджі «Бе­резовий гай», І. Шишкіна «Жито».

Літо — пора розваг, відпочинку, цікавих по­дорожей, незабутніх вражень. Відчуйте літній на­стрій, прослухавши інструментальну композицію «Літо в стилі диско».

Учениця виконує власний інструментальний твір «Літо в стилі диско».

Золота осінь... Чи не наймальовничіша пора, оспівана в мистецтві! Про час, який називають «ба­бине літо», російський поет Федір Тютчев писав:

Есть в осени первоначальной

Короткая, но дивная пора —

Весь день стоит как би хрустальный,

И лучезарны вечера...

Чудові осінні образи створила поетеса Ліна Костенко:

Красива осінь вишиває клени

Червоним, жовтим, срібним, золотим!

А листя просить: «Виший нас зеленим!

Ми ще побудем, ще не облетим».

Неповторній красі осінньої природи І. Левітан присвятив картину «Золота осінь».

На екрані — репродукції картини І. Левітана «Золота осінь».

Широким пензлем передає художник прозо­ру блакить осіннього неба, холодну синяву річки, жовте листя, що виблискує золотом. Споглядаючи картину, відчуваємо останню ласку осіннього сон­ця; тишу короткого лагідного дня; духмяність по­жовклої, зів'ялої трави; прохолоду, що тягнеться від річки. У блакитному небі — легенькі хмарки, удалині зеленіє озимина. На першому плані — ніжні стрункі берізки, що нібито милуються свят­ковою красою осіннього дня. Проте це свято ми­нає швидко.

Учитель музичного мистецтва. Жод­на пора року так не живить смуток, як осінь. Ось як її зобразили поет О. Пушкін і композитор П. Чайковський.

Звучить п'єса П. Чайковського «Жовтень. Осін­ня пісня».

Октябрь уж наступил... Уж роща отряхает

Последние листи с нагих своих ветвей.

Дохнул осенний хлад. Дорога промерзает.

Журча бежит на мельницу ручей, Но пруд уже застил...

«Осіння пісня» — яскравий приклад характер­ної для П. Чайковського мелодизації фортепіанної фактури. На тлі акордової фактури звучить мело­дійний «співаючий голос», основний мотив якого опускається в середні голоси — «віолончельний регістр», і доповнюється підголосками у верхньо­му голосі. Усе це є характерним для фортепіанно­го стилю композитора.

Пізня осінь не вражає яскравими фарбами й чарівними звуками в природі, проте, якщо уваж­но придивитися, вона також приваблива. Небо ні­бито зв'язане з мокрою землею сірими ниточками дощу, а на вікні — крапельки, схожі на сльозин­ки. Небо чомусь плаче, а, можливо, напуває стом­лену землю. Погляньте на гілочки дерев! На кож­ній гілочці нанизані кришталеві намистинки до­щу! Яка краса! А зів'яла травичка чиста-чиста! Умиті дерева стоять чистенькі, як після купелі. Вони приготувалися до зими.

2-й  учень

Усміх пославши в останнім промінні,

Згинуло радісне літо;

Дощик уїдливий, дощик осінній

Сіється, наче крізь сито.

Сонце не вийде, не виглянуть зорі,

Мов поховались в будівлі;

Сіється, сиплеться дощик надворі,

Падає, капає з крівлі.

Сиплеться дощик, як з прірви-безодні;

Стелються сиві тумани,

Сумно схилились дерева холодні,

Мокнуть діброви й поляни.

Вгору туман піднімається срібний,

Хмарками-смужками в'ється;

Дощик осінній, уїдливий, дрібний

Падає, сиплеться, ллється.              (Г. Чупринка «Осінній дощ»)

Учитель музичного мистецтва. Остан­ній місяць осені називають ще «сутінками року», тому що він відчиняє двері зимі. Знову настає ча­рівниця зима, і все повторюється. Сьогодні ми від­чули чарівливість кожної пори року. Побачили неповторну красу рідної природи завдяки мисте­цтву, що залучає нас до світу прекрасного, робить добрішими, чуйнішими.