6 клас

Тема. Ескіз орнаменту для вишивки 
     рушника 

Мета: продовжити ознайомлення з видами де­коративно-ужиткового мистецтва; надати початко­ві відомості про вишивання як різновид народного мистецтва; розглянути особливості вишивки у різ­них регіонах України; ознайомитися з матеріалами та інструментами вишивальниці; розвивати навички та вміння користуватися графічними матеріалами: олівцями, фломастерами; вдосконалювати точність рухів та окомір; виховувати почуття прекрасного, ці­кавість до народного декоративного мистецтва; вихо­вувати любов до національної художньої спадщини.

Обладнання: ПК, вишиті рушники, матеріали для демонстрування послідовності й техніки виконан­ня роботи; репродукції графічних робіт, аудіозаписи українських пісень про рушник («Пісня про рушник» А. Малишка).

Матеріали та інструменти: аркуш у клітинку, простий і кольорові олівці, гумка, кольорові фломас­тери, словник термінів.

Техніка: графіка.

Тип уроку: комбінований.

Епіграф:

«І на тім рушникові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, й твоя материнська   любов...

ХІД УРОКУ

I.                  ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА

Привітання з учнями

Учитель. Дзвоник всім нам дав наказ:

До роботи швидко в клас!

Попрацюємо старанно,

Щоб урок пройшов немарно.

II. АКТИВІЗАЦІЯ УВАГИ УЧНІВ

Автотренінг

• Я — школяр(ка).

• Я— особистість творча.

• Я— думаю, замислююся.

• Я— аналізую, висловлюю свої судження.

• Я — хочу знати.

Учитель. Виберіть одну з букв на парті та при­думайте відповідь у вигляді одного слова, яке б по­чиналося на цю літеру: «Яким я хочу бути на уроці?».

П — пильним, працьовитим.

Л — ласкавим, люблячим, логічним.

А — акуратним.

Н — найрозумнішим, найуважнішим, найшвид­шим.

Вправа «Очікування»

Учитель. Що ви очікуєте від сьогоднішнього уро­ку? (Відповіді учнів.)

— Я також очікую від вас плідної праці. Сподіваюсь, що ви будете активними, кмітливими, розумними, уважними, організованими.

Оголошення теми та завдань уроку

III. Актуалізація опорних знань

Учитель пропонує учням за короткий промі­жок часу пригадати та сформулювати знання з теми «Декоративно-прикладне мистецтво», застосувавши метод «Асоціативний кущ» (див. схему). Схема Декоративно-ужиткове мистецтво

I.                  РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ

Учитель. Гостей годиться хлібом-сіллю зустрічати,

Привітним гожим словом віншувати.

Прийміть же хліб на мальовничім рушникові,

Про цей рушник сьогодні йтиме мова.

Учитель. Одним із найстаріших та найпоширені­ших видів декоративно-прикладного мистецтва є ви­шивка. Перші згадки про вишивку належать до доби палеоліту (Мізин на Чернігівщині).

З XVI—XVII ст. на території України — у Києві, Чернігові, Корці, Львові — утворюються цехи, у яких починають виготовляти вишивки.

З XIX ст. заняття вишивкою переростає в ремес­ло. І донині чимало жителів України займаються ви­шиванням. Цей вид мистецтва глибоко пов'язаний із народними традиціями, побутрм, релігією. Вишивальництвом займаються переважно дівчата і жінки. Цікаво, що до другої половини XIX ст. кожна дівчина повинна була вміти ткати, вибілювати й ви­шивати рушники, скатертини, одяг.

Основною функцією вишивки було оздоблення одягу й тканин (рушники, скатертини, простині, наво­лочки для подушок). Також це мистецтво мало риту­альне значення, оскільки у вишивках зображувалися символи-обереги. Оздоблювалися перемітай, очіпки, хустки, стрічки, сорочки, кожухи, свити.

Основним матеріалом для вишивання були: вовна, льон, ко­ноплі Вишивали також і на фабричній тканині — перкалі, коленкорі, китайці, кумачі, мусліні, плюші, шовку тощо.

Узагалі краса вишивки залежить від якості ткани­ни, ниток і технік вишивання. Проте головну роль ві­діграють практичні навички роботи майстрині.

Однією з найпоширеніших технік є вишивання хрестиком та гладдю.

Кожний регіон України характеризується своїми особливостями виконання вишиваних творів, компо­зиційною побудовою, використанням технік та кольо­ровими гамами.

— Діти, пригадайте, будь ласка, які рушники є у вашому домі, що на них зображено й якими нит­ками вони вишиті.

1. Вправа «Крісло автора»

1-й учень. На рушнику, вишитому світлими, весе­лими кольорами, без жодного чорного стібка, несли дитину на хрещення в церкву. Хресна мати, загор­таючи в нього немовля, пророкувала «красну доро­гу» новонародженому, щоб його життєвий шлях був таким же світлим і добрим, як рушник. Після хрес­ної купелі дитину знову загортали в рушник. Цього рушника не можна було нікому передаровувати.

Вважалося, що це може негативно вплинути на май­бутню долю малюка.

2-й учень. У деяких селах дівчина, крім рушни­ків для сватів, повинна була вишити ще дванадцять. Кожну майбутню господиню привчали до вишиван­ня змалку, в орнаменти вона вкладала своє бачення краси, але при цьому намагалася зберегти деталі ві­зерунка й мову знаків, які передавалися з роду в рід. Орнаменти на весільних рушниках вишивали геоме­тричними або рослинними мотивами, часто із зобра­женням голубів, що в народних обрядах були симво­лом кохання, чесності, щирості та вірності молодят.

3-й учень. Під час вінчання в церкві перші друж­ки стелили молодим під ноги найкращого рушника, щоб їхнє подружнє життя було щасливим, а ще віри­ли — хто першим стане на рушник, той буде головним у сім'ї. Рушник, на якому ставали до шлюбу, вішали над образами або на видноті у світлиці. Старі бабусі кажуть:

Лиш пам'ятати слід:

Якщо ікони не покрити

Рушником квітчастим,

То не можна нам до неї

Молитву казати.

— Такий рушник називався покутним або бож­ником.

2. Виступи «Допитливих»

Учитель. Уміння народних майстринь оспівуєть­ся в легендах, переказах, піснях, прислів'ях, казках.

4-й учень    декламує вірш «Хліб на рушнику»

На рушнику, який бабуся вишивала,

Хлібину запашну я покладу.

На вишиванці квітка вже прив'яла,

А хліб — живий, його безсмертний дух.

Узор я перейму й на чистій полотнині

Знов птахи оживуть і квіти розцвітуть.

Рушник я збережу.

Наступні покоління

Хлібину хай на ньому покладуть.

5-й учень

Вишиваю рушничка

Різними нитками.

Там калина молода

Й ружі з солов'ями.

І барвінку синій світ,

Кущ рясного глоду.

Український рушничок —

Символ мого роду.

Край, де ми народились,

Де ростем-живемо,

Батьківщиною ніжно

І з любов'ю звемо.

Рідний край,

Ти — Вкраїна наша.

Різні в світі землі є,

Але ти — найкраща!

Учитель. У своєму вірші «Пісня про рушник» Борис Олійник оспівує рушник як символ життя, спо­відь, історію сім'ї, своєї «красивої і сивої, як доля» матусі:

Змахнула рукою —

Злетіли у вись рушники.

— Лишайтесь щасливі, —

І стала замисленим полем,

На цілу планету,

На всі покоління й віки ...

Учитель. Пригадайте, які ви знаєте прислів'я про рушник.

• Хата без рушників, як без вікон.

• Хата без рушників — що родина без дітей.

• Рушник на кілочку — хата у віночку.

• Хліб і рушник — одвічні людські символи.

•  Хліб-сіль на вишитому рушникові — то висока ознака гостинності українського народу.

(Діти разом з учителем слухають пісні про руш­ник.)

3. Розповідь про вишитий рушник як атрибут свята

Учитель. Вишитий рушник — невід'ємний атри­бут кожної урочистої події в житті українського на­роду. З давніх-давен вишитий рушник був обере­гом кожної оселі, його візерунки означали образи Берегині, Дерева Життя, захисні обереги. Навіть у наш час вишитий рушник не втратив своєї акту­альності та значення в українському побуті, оскіль­ки його використовують під час важливих зустрічей, сватання, заручин, весілля. Вишитий рушник також є чудовим подарунком, який завжди буде доречним та бажаним.

Рушник протягом багатьох віків відігравав велику роль у житті українського народу: під час проведен­ня церемоній і обрядів, сімейних і державних свят. Здавна українці прикрашали свою оселю гарними вишивками, які свідчили про дотримання традицій та їхню майстерність. Використання рушників мало й магічний характер. Бажаючи отримати прихиль­ність богів, люди зображували на рушниках відповід­ні знаки-символи та обереги. Сьогодні вже не мож­на напевно сказати, кому першому спало на думку втілити в орнаментах красу навколишнього світу. Археологічні знахідки та літописи підтверджують, що всі візерунки на керамічних виробах, килимах, різьбленні мають спільні риси. Вишивати в Україні ніколи не припиняли. Упродовж віків українська ви­шивка постійно змінювалася та збагачувалася, про-те головні її мотиви залишилися незмінними. Якщо^п уважно роздивитися візерунки, вони здаються до­сить простими. Майстрині зображували, насамперед, явища природи та речі, з якими люди зустрічалися та користувалися повсякденно. Поступово в різних регіонах України сформувалися свої характерні осо­бливості орнаментів (геометричних і рослинних, із фігурками звірів та птахів, іноді вишивальниці створювали на рушниках складні багатофігурні ком­позиції) шляхом використання притаманних тільки їм технічних прийомів.

(Учитель під час розповіді демонструє вироби та зображення на різних рушниках, що притаманні, насамперед, місцевій обрядовості; показує матеріа­ли та інструменти для вишивання.)

Основною прикметою народного орнаменту є ритм, характерний для пісні. Зазвичай один "сег­мент орнаменту можна повторювати безкінечно або замкнути в єдине обрамлення — і так заверши­ти композицію візерунка. Вишитий рушник донині не втратив своєї актуальності в побуті. Зараз ним прикрашають інтер'єри помешкань, вівтарі та ікони в церквах, він залишається неодмінним атрибутом народних звичаїв та обрядів. На рушнику несли но­вонароджену дитину до хреста, на ньому проводжа­ли людину в останній путь. Жінки ткали рушники в спеціально відведені дні: середу, п'ятницю або суботу. На вишитий рушник повитуха приймала не­мовля.

Перше дихання немовляти

На сніжно-білім полотні

Блакитним шовком вишиває мати,

Мов першу стежку у житті.

4. Легенда про рушник

Учитель. Жила в одному селі мати, мала вона трьох синів. І були вони дуже працьовиті, тільки не вміли вишивати. Мама дуже любила своїх дітей і вишила кожному з них по одному рушнику для того, щоб загортати в нього хліб, коли будуть їхати в да­леку дорогу. Бо хліб на рушнику — життя величає і здоров'я береже. Та померла мати, а сини на її мо­гилі білий рушник постелили. Через три дні на тому рушнику дивні квіти розквітли. Хто їх вишивав, ніхто не знає, лише вітер про те розповідає.

5.     Символи та знакові системи орнаментів

Учитель. Усі вишиті рушники можна поділити на групи за характером сюжету, композицією, найго­ловнішими з яких є:

Дерево Життя;

центральний мотив — восьмикутна зірка, восьми-дільний мотив, ромб, хрест тощо;

•  окремо розташовані мотиви;

•  космогонічні сюжети;

• решітка;

• кількаярусна композиція;

• стрічкова орнаментація.

Що ж вишивали на рушниках?

• Дерево Життя, Світове Дерево, Дерево Роду, Древо, Квітка, Вазон — все це наукові та народні на­зви центрального символу в українській вишивальній справі. Дерево символізує безсмертя, нескінченність життя, його розмаїття.

• Калина — дерево нашого народу. В українсько­му фольклорі вона стала символом любові, щастя та продовження роду.

• Дуб — завжди був символом довголіття, міц­ного  здоров'я,  чоловічої краси та інших мужніх та сильних якостей. Власне, дуб в українців ототож­нюється з Деревом Життя (як у народній пісні «Туман яром» та ін.). Багато дерев на рушниках мають дубові листочки.

• Виноград — радість і краса створення сім'ї, піз­ніше став символом християнства. Виноград — єдина з усіх рослин, яка найбільше вбирає сонячної енергії та зберігає її в ягодах протягом довгого часу. А ще — виноград символізує Ісуса Христа. «Я є істинна вино­градна Лоза, а Батько Мій — Виноградар» — сказано в Євангелії від Іоанна.

• Мак — пам'ять роду. Вірили, мак має чарівну силу, яка захищає від усілякого зла.

• Голуби — здавна асоціювалися в людей з вірним коханням, подружнім життям — і цим символічно за­служили таке поширене на рушниках зображення. Це символ майбутнього щасливого подружнього жит­тя. На українських рушниках пташки в більшості зо­бражують парами, повернутими в бік дерева та одне до одного, що також символізує кохання, взаємне притягання та близькість.

•  Соловей і зозуля — вишивали на дівочих руш­никах попарно, бо соловей щебече — собі пару кличе. Цих пташок вишивають на гілці калини, що символі­зує продовження роду.

• Орел, за давніми віруваннями та різними окульт­ними вченнями, символ Всевишнього, Творця, уосо­блення Мудрості.

• Пава — у східних віруваннях символізує духов­ні знання. У праслов'янській традиції пава — це Бо­городиця, її зображували у вигляді великої краси­вої птахи з жіночим золотим обличчям. У казках на кшталт «Яйце-райце» можна простежити образ Богородиці-Пави.

•  Троянда — символ повнокровного земного жит­тя. Троянда втілює образ Богоматері та зображуєть­ся на рушниках у вигляді правильної восьмикутної зірки.

• Лілея — символ духовного життя, його чисто­ти, досконалості. Лілею можна часто зустріти на зо­браженнях поряд із Деревом Життя. Вона найчасті­ше вінчає угорі Дерево як Вогонь Життя (характерна ознака «черницьких» рушників із Черкащини).

А що символізують кольори на рушниках?

•  Червоний — нехай подорожньому світить со­нечко.

• Зелений — зустріч із добрими людьми, добрі покупки.

• Коричневий — щаслива дорога з чистим небом і ясним сонцем.

•  Синій, жовтий — символи здоров'я, удачі.

•  Фіолетовий — повернення додому.

•  Чорний і червоний — це журба і любов (як у тій пісні).

6. Використання кольорів у різних регіонах України

Учитель. Кожен район в Україні мав свої кольори. На Волині основним кольором був червоний, який до­повнювався чорним, синім або зеленим. На Київщині основним кольором також був червоний, доповнював­ся чорним та жовтим. На Буковині при виготовленні вишивки використовували білий, червоний, чорний, жовтий та синій кольори ниток. На Полтавщині ви­шивали охристо-золотими, блакитними, темно-сині­ми, зеленуватими кольорами. Львівські майстри вико­ристовували червоний, синій, білий, зелений, жовтий кольори.

Для вишивки є необхідними дві умови: досвід, набутий майстром, і знання. У XVI—XVII ст. ство­рювалися цехи, де виготовляли вироби, оздоблені ви­шивкою. Робітники п'ять років навчалися, потім два роки мандрували, щоб здобути досвід в інших регіо­нах, і тільки після цього виконували іспитову роботу на звання майстра.

7. Словникова робота

• Колорит — система співвідношень кольорів та відтінків.

• Візерунок — це узор, який має довільну компо­зицію.

• Орнамент — візерунок з ритмічним повторен­ням елементів.

8.  Фізкультхвилинка Фізкультвправи — у пошані, Ми їх дуже любимо,

За хвилинку відпочинем —

Малювати будемо.

Раз, два — руки вище, вище голова.

Три, чотири — руки тихо опустили.

П'ять, шість, сім — стати тихо всім.

Хто зуміє присідати

І ногам роботу дати?

Раз — піднялись, два — присіли,

Хай мужніє наше тіло.

Хто ж втомився присідати,

Може вже відпочивати.

Руки в боки, руки так,

Руки вгору, як вітряк.

Раз — встав весь клас.

Два, три — свою парту ти протри.

Чотири, п'ять — на місце сядь.

II.               ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАВДАНЬ

Учитель. Кожний вишитий елемент також має певне значення:

• горизонтальні лінії—символ землі;

• хрест — знак Всесвіту;

• квадрат — знак землі, безпеки;

• меандр — безкінечний ланцюжок (греки нази­вали меандр «Рікою Життя»);

• трикутник — гора, сходження, благополуччя;

• спіраль — символ побудови Всесвіту;

• шеврони — елементи, що нагадують трикутник, однак не мають основи. Шеврони є двох типів — вер­шиною догори та вершиною донизу. Вершиною до­гори — символізують чоловіче начало, духовне, і на­впаки, шеврони, спрямовані вершиною донизу — жі­ноче начало, матеріальне;

• ромб — добробут.

Учитель. Найчастіше рушники вишивають хрес­том, але на Полтавщині склався власний, незвичай­ний стиль вишивки: контури візерунка вишивають тонкими лініями (стеблинкою), потім внутрішню площину зашивають різними геометричними фігура­ми (рисками, смужками, квадратиками, хрестиками). У середині кожного контура — свій візерунок.

На рушниках (зокрема, на полтавських) присутні маленькі кольорові геометричні фігури, які символі­зують чотири природні стихії:

• червоний трикутник — Вогонь;

• жовтий квадрат — Земля;

•  білий півмісяць — Вода;

• блакитне коло — Повітря.

Жінки, які вишивали ці знаки, «співпрацювали» зі стихіями на тонкому, символічно-образному рівні для того, щоб гармонізувати своє життя, буття своєї родини.

Учитель. Ось і підійшли ми до творчої роботи, її слід виконувати в такій послідовності:

1. Обрати тему вишивки та традиційні символи.

2. Виконати окремі елементи малюнка.

3. Створити власну композицію.

4. Обрати кольори й нанести на поверхню ескізу.

Інструктаж

VI. ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНОГО ЗАВДАННЯ

Учитель допомагає учням практичними пора­дами.

VII. ПІДСУМОК УРОКУ

Учитель. Чи справдилися ваші очікування?

VIII. ЗАКІНЧЕННЯ УРОКУ. ОЦІНЮВАННЯ РОБІТ

Тема. ФРАНЦУЗЬКА ВИТИНАНКА

Мета: ознайомити учнів із технікою французької витинанки; дати поняття про компоновку; закріпити знання основ кольорознавства; розвивати чуття ком­позиційної цілісності, естетичний смак; виховувати ста­ранність, акуратність.

Тип уроку: комбінований.

Оснащення

•   Зоровий ряд: зразки учнівських робіт; геометричні фігури.

•   Матеріали та інструменти: кольоровий папір; ножиці; клей.

•   Обладнання: ТЗН.

ХІД УРОКУ

I.                  ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II.               АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Робота в групах

Група № 2 ставить запитання групі № 1, група № 3 контролює відповіді. Група № 3 ставить запи­тання групі № 2, група № 1 контролює відповіді. Група № 1 ставить запитання групі № 3, група № 2 контролює відповіді.

1.Коли виникла витинанка? (Ажурні візерунки зі шкіри, хутра винайдено у V ст. до н. є.)

2. Де і у зв'язку з чим винайдено паперові витинан­ки? (У Китаї, у зв'язку з винаходом паперу (V!!—XII ст.) з'явилися паперові витинанки, подібні до сучасних.)

3. Що зображували китайці у своїх витинанках? (Це були одноколірні зображення божеств, духів, ге­роїв народних легенд, драконів, квітів, винограду, метеликів, риб, що клеїли на вікна.)

4. Коли з'явилися перші витинанки в Україні? (У сер. XIX ст.)

5. Які орнаменти були найпоширенішими на ви­тинанках  XIX  ст.?   (Геометричний, рослинний, а також антропо-зооморфні фігури, зображення предметів побуту та архітектури)

6. У яких регіонах України витинанки були най­поширенішими?   (На Поділлі, При­карпатті)

7. Де застосовували витинанки? (Доповнювали хат­ні розписи, як шпалери чи килими на стінах; наліплю­вали попід стелю, навколо вікон; у 1920—1930-ті рр. їх використовували для оздоблення клубів, чита­лень, стіннівок і плакатів.)

8. Які витинанки розрізняють за формою? (У смуж­ці, у колі, у квадраті, у еліпсі)

9. Як поділяють витинанку за методами створен­ня? (На ажурну, силуетну)

10. Де  виникла   силуетна  витинанка?   (У Франції у XVIIІ ст.)

11. Які художники і скульптори, що захоплюва­лися   силуетною   витинанкою,    вам   відомі? (А. Дюрер, П. П. Рубенс, Б. Торвальдсен)

12. Хто в Україні захоплювався силуетними витинанками? (М. Гоголь, Г. Нарбут, І. Рєпін)

13. Назвіть   майстрів,   які  працювали  над витинанками. (Дмитро Мимрик із     с. Великий Говилів Тернопільської обл.; Софія Приймак із с. Петриківка Дніпропетровської обл.; Любов Процик зі Львова; Людмила Лузгіна із Запоріжжя; Галина Хміль із Києва; група майстрів у селах Тлумацького району Івано-Франківської обл.)

14. Коли   відбулася   перша   виставка   витинанок у Тернополі? (1887)

15. Хто підготував цю виставку? (Софрон Левицький, який зібрав на 11 картонах витинанки селян.)

16. Де сьогодні застосовують витинанки? (Як ново­річні прикраси, для прикрашання вітрин, вікон)

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Розповідь учителя

— Сьогодні ми ознайомимося з новим різно­видом витинанки — французькою витинанкою. У XX столітті саме французи винайшли цю тех­ніку. За основу беруть будь-яку геометричну фі­гуру, що втричі менша за альбомний аркуш. Ви­тинаючи, нічого зайвого не додають і нічого вирі­заного не викидають. Для створення французької витинанки застосовують два методи: перекидання та розсування.

Ми, українці, маємо багату фантазію, тому мо­жемо винайти ще й третій, власний, метод, у яко­му поєднаємо обидва методи разом.

IV. ПРАКТИЧНА РОБОТА

Учитель показує методи створення французьких витинанок, після чого учні самостійно виконують завдання.

V. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Перегляд та оцінювання робіт учнів

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Тема. ОСІННІЙ НАТЮРМОРТ 

Мета: ознайомити учнів із творчістю майстрів на­тюрморту; навчити компонувати натюрморт; удоскона­лювати вміння розміщувати предмети на аркуші папе­ру; передавати перспективну зміну кола в предметах циліндричної форми; розвивати художньо-образне сприйняття, просторове мислення, почуття композиції, творчу уяву учнів; виховувати естетичний смак.

Оснащення

•   Візуальний ряд: репродукції картин (В. К. Хеда «Сніданок з крабом»; П. Клаас «Сніданок з шинкою»; Я. Д. де Хем «Букет в скляній вазі»; X. Лоедінґ «На­тюрморт з трояндами і вишнями»; П. де Ринґ «Де­серт», «Натюрморт з вишневою гілкою»; В. ван Гог «Натюрморт з ірисами», «Три соняшники у вазі»; натюрморти К. Білокур: «Сніданок», «Кавун, морк­ва, квіти», «Натюрморт з колосками та глечиком», «Квіти та овочі», «Натюрморт з хлібом»); плакати з прикладами побудови геометричних предметів округлої форми у перспективі; мультимедійна пре­зентація до уроку; роздавальний матеріал (варіан­ти композицій натюрмортів).

•   Матеріали та інструменти: альбом; олівець; фарби; пензлі.

•   Обладнання: ТЗН; два натюрмортних столики; ва­за; керамічний глечик; книга; підсвічник зі свічкою; олівець; кишеньковий годинник; рушник; круглий хліб; осінні квіти; фрукти тощо.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Оголошення теми та завдань уроку.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Бесіда

-         Що таке жанр живопису? (Вид творів мисте­цтва, що характеризується певним ознаками.)

-         Які жанри живопису вам відомі? (Портрет, пейзаж, натюрморт, побутовий, історичний, ба­тальний, анімалістичний тощо)

Учитель зачитує вірші-загадки, а учні відгадують.

•  Якщо бачиш: на картині намальована ріка

Чи ялинка в білій шубці, чи на полі два бика,

Може, навіть, на узліссі побудований шалаш,

Звісно ж, ця картина зветься не інакше,  як пейзаж.

•  Якщо бачиш, що з картини жінка дивиться на вас

Чи мужчина у камзолі, чи моряк, чи верхолаз,

Може, учень-першокласник, що трима

в руках букет, Знайте, діти, ця картина називається портрет.

•  Якщо графік відобразив лицаря в поході

Або війни чи стихію, що колись була в природі, Чи принцес і королів, воїнів з мечем незвичним, Жанр цей зветься історичним.

•  Ось ти бачиш на картині: вовк з вовчицею сидить,

Лев — цар звірів — у савані з левенятами лежить.

Бачиш іншого ти звіра, що зовсім нам є незвичний,

Як назвати жанр робіт цих? Жанр цей — анімалістичний.

•  Смуток, радість і любов — графік все відображає,

І красу людей у праці він чудово розкриває.

Все, що діється навкіл, витворить завжди готовий.

Ці роботи потрапляють в жанр, що зветься  побутовий.

•  Якщо бачиш на картині склянку чаю на столі

 Чи компот в склянім графині, чи троянду  в кришталі,

Може, й керамічну вазу або грушу, або торт,

Навіть все оце відразу, знай, що це є натюрморт.

I.                  ПОЯСНЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Розповідь учителя

— Сьогодні ми складатимемо натюрморт з пев­ними ознаками осені, а потім його намалюємо. У цьому малюнку ви продемонструєте вміння розміщувати елементи натюрморту на аркуші па­перу та малювати предмети циліндричної форми. Але спочатку ознайомимося з творчістю видатних майстрів натюрморту.

Натюрморт (в перекладі з французької — мерт­ва натура) — жанр образотворчого мистецтва, у якому зображують застиглі, нерухомі (тогіе) предмети — букети квітів, композиції ово­чів, фруктів, посуду, килимів, меблів тощо.

У XVII ст. натюрморт набув поширення в За­хідній Європі. Перший натюрморт з'явився в Гол­ландії, де люди тонко відчували навколишній світ, красу природи, милувалися предметами, що ото­чували їх. Уміти бачити красу у звичайному — це важлива риса голландських художників. Звичай­ні предмети можуть «розповісти» про життя лю­дей, навіть передати їх настрій, емоції.

Оскільки на той час голландці були одними з-поміж найза-можніших у світі, вони високо цінували живопис­ні твори. Один мандрівник писав, що в Голландії картини цінують дорожче, ніж прикраси із ко­штовного каміння й золота.

Голландські майстри зазвичай малювали натюрморти з набором срібно­го та скляного посуду циліндричної форми.

Демонстрування слайдів (репродукції кар­тин Вил лема Класа Хеди «Сніданок з крабом», Пі­тера Клааса «Сніданок з шинкою», Яна Давидса де Хема «Букет в скляній вазі», Хармена Лоедінґа «Натюрморт з трояндами і вишнями», Пітера де Ринґа «Десерт», «Натюрморт з вишневою гілкою»).

На цих натюрмортах зображено предмети ци­ліндричної форми, що були характерними для то­гочасних сніданків. Художники показують побут багатих людей XVII ст. На кожному натюрморті відсутні однакові предмети, усі вони різняться за формою та розміром.

Демонстрування слайду(репродукції картин Вінсента ван Гога «Натюрморт з ірисами», «Три со­няшники у вазі»).

Ван Гог не ускладнював свої натюрморти пред­метами циліндричної форми. Із-поміж них він обрав лише вазу й додав квіти. Запропонованій вашій увазі натюрморти передають різні стани та настрої. На теплому жовтому фоні зображено весняні іриси холодного синього кольору, і навпа­ки, на холодному синьому фоні — яскраві пома­ранчеві соняшники.

Ми ознайомимося також із творчістю україн­ської художниці, майстра народного декоративно­го живопису — Катерини Василівни Білокур (1900— 1961). На її картинах звичайні квіти та овочі ви­даються фантастичними, сповненими неземної краси. Побачивши її картини на Міжнародній ви­ставці в Парижі (1954), відомий художник Пабло Пікассо сказав: «Якби у нас в Іспанії була настіль­ки талановита художниця, ми б змусили загово­рити про неї весь світ».

У дитинстві майбутній художниці забороняли малювати. Не маючи коштів на фарби й пензлі, вона виготовляла їх власноруч із рослин і щети­ни. Талановита сільська дівчина була позбавлена можливості здобути художню освіту, тому навча­лася у природи. Вона самостійно опанувала тех­ніку олійного живопису. Мистецтвознавці порів­нюють картини Катерини Білокур із роботами ві­домих голландських живописців. На її полотнах жодна квіточка, гілочка не повторюються. Ху­дожниця вважала, що «квіти, як і люди,— живі, мають душу!», тому ніколи не зривала їх, а зма­льовувала, сидячи біля стеблини чи куща. Вона майстерно добирала кольори.

Демонстрування слайдів (натюрморти К. Білокур).

Демонстрування варіантів осінніх композицій.

Учитель звертає увагу на склад натюрмортів і схожість деяких з них із голландськими натюр­мортами.

Виконання навчальних вправ (компонування осіннього натюрморту)

Учитель пропонує ознайомитися з правилами компонування натюрморту.

Правила компонування натюрморту

1. Композицію мають становити предмети, тема­тично взаємопов'язані (наприклад: якщо поряд із овочами поставити книгу або гіпсову стату­етку, то постановка виглядатиме безглуздою).

2. До складу натюрморту мають входити предме­ти, різноманітні за формою, розміром і матері­алом, з якого ці предмети виготовлено (напри­клад: два або декілька предметів однакового розміру і форми не можуть справити вражен­ня єдиного цілого).

3. Предмети  повинні   гармонійно   поєднуватися один з одним, стикатися, складаючи єдине ціле(предмети сферичної та площинної форми поси­люють виразність). Таку закономірність побудо­ви натюрморту називають його композицією.

 4. У будь-якій композиції має бути композицій­ний центр. Зазвичай, це — найбільший пред­мет, що зображено на картині. Його краще розташовувати на другому плані й обов'язково виділити кольором.

Учитель. Пропоную скласти два варіанти осіннього натюрморту:

1)у голландському стилі (ваза,  книга, свічка, олівець, годинник, сухе листя та ін.);

2) у стилі Катерини Білокур (керамічний глечик, рушник, круглий хліб, фрукти й квіти).

Дві групи учнів (по троє учасників) підходять до натюрмортних столиків і складають натюрмор­ти, обираючи відповідні предмети. Учитель заохо­чує, координує творчість дітей, пропонує, як зроби­ти композиції виразними, звертає на це увагу всьо­го класу.

II.                ІНСТРУКТАЖ

Учитель пояснює, показує на дошці, як компону­вати зображення натюрморту на аркуші та малюва­ти предметі! циліндричної форми (глечик, кухоль, блюдце, овочі та фрукти), виконує педагогічний ма­люнок на дошці.

Учні виконують вправу послідовно за вчителем.

Слово вчителя

1. Спочатку слід розташувати предмети натюр­морту, потім намітити їх загальну форму. Стежте за тим, щоб малюнок не здавався надто малим або надто великим на аркуші па­перу.

Компонуйте натюрморт так, щоб предмети, що ви зображуєте, частково загороджували один одного.

Пам'ятайте: предмети, що розташовані бли­жче до вас, слід зображувати нижче від тих, що розташовані далі від вас (рис. 7).

2. Визначити положення лінії горизонту та ма­лювати еліпси (ближчі до неї — вузькі, а далі від неї — широкі) (рис. 2).

3. Порівняти малюнок з натурою і, уточнивши його,  деталізувати   (форма   посуду,  фруктів, листя та ін.) (рис. 3).

V. ФІЗКУЛЬТХВИЛИНКА

Якщо б все на світі було однакового кольору,

(повороти головою)

Вас би це розсердило чи радувало?

(Нахили головою в різні боки.)

Бачити світ звикли люди білим, жовтим, синім, червоним.

(Руки на пояс, нахили тулуба ліворуч- праворуч.)

Нехай же все навколо нас буде дивовижним і різним.

(Стрибки на лівій, на правій, на обох ногах.)

VI. ПРАКТИЧНА РОБОТА (ВИКОНАННЯ КОМПОЗИЦІЇ «ОСІННІЙ НАТЮРМОРТ»)

На партах лежить роздавальний матеріал.

Учитель. Перед вами — композиційні схе­ми натюрмортів. Використовуючи їх, побудуй­те натюрморт, де має міститися не менше трьох предметів. Надайте своєму натюрморту осінній настрій. Наприклад, якщо додати зображення квітки, що поникла, то характер натюрморту буде сумним.

Початковий малюнок слід виконати легким натисненням олівця.

Учні працюють, учитель контролює правильність виконання роботи, допомагає учням, які зазнають утруднень.

VII. ПІДСУМОК УРОКУ

Оцінювання учнівських робіт

Рефлексія

*  Що нового ви дізналися про натюрморт?

*  Які почуття виховує у вас витвір мистецтва — натюрморт?

*  Що ми можемо побачити в натюрморті?

VIII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Продумати колірне рішення композиції. При­нести фарби, пензлі або кольорові олівці.

ВАРІАНТИ КОМПОЗИЦІЙ ДО ТЕМИ «ОСІНШЙ НАТЮРМОРТ»

Тема. Зображення на площині. Побудова 
           склад­них за формою предметів 
           шляхом вичленення в їх будові 
           простих геометричних форм

Мета: навчити учнів виявляти конструктивні осо­бливості предметів складної комбінованої форми, ви­окремлюючи в них прості геометричні тіла, передава­ти перспективну зміну кола в предметах циліндричної та конічної форми; розвивати просторову уяву; форму­вати вміння аналізувати, порівнювати, узагальнювати, робити висновки; виховувати інтерес до образотвор­чого -мистецтва.

Оснащення

•   Візуальний ряд: плакати (приклади побудови гео­метричних предметів округлої форми у перспекти­ві); ваза; дротяні та гіпсові моделі куба, циліндра; мультимедійна презентація.

•   Матеріали та інструменти: олівець; альбом.

•   Обладнання: ТЗН.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Оголошення теми та завдань уроку.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Бесіда

Учитель. У попередніх класах ви викону­вали малюнки з перспективними змінами різних предметів у просторі. Вгадаймо відповідні поняття.

Перспектива (фр. регзресіше, від лат. регзрі-сіо — ясно бачу) — система зображення об'ємних тіл на площині, що враховує їх просторову струк­туру і віддаленість окремих їх частин від спосте­рігача. Лінійна перспектива розглядає питання, пов'язані з розміром та формою предметів, залежно від точки зору.

Точка зору — місце знаходження глядача.

Точка сходження — це точка, у якій сходяться на перспективному зображенні паралельні лінії предмета. Кожна окрема група паралельних ліній має свою точку сходження. Точка сходження за­звичай знаходиться на лінії горизонту.

Лінія горизонту — це умовна безмежна лінія, що проходить горизонтально на рівні очей того, хто малює.

III. ПОЯСНЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ Малювання еліпсів

Учитель. Перед тим, як малювати геоме­тричні тіла, потрібно з'ясувати, що таке коло.

Коло — це замкнена крива, усі точки якої од­наково віддалені від центра.

Спочатку уявимо, що ми бачимо коло фрон­тально, тобто паралельно площині зображення — воно зображене без змін. Малюємо квадрат, потім проводимо діагоналі й вписуємо коло (рис. 1).

Якщо коло розмістити перпендикулярно до площини зображення, то побачимо перспектив­ні зміни, тобто отримаємо еліпс (рис. 2),

Еліпс — замкнута овальна крива, що нагадує коло, розтягнене в одному напрямку.

Малюємо лінію горизонту, визначаємо точ­ку сходження, потім будуємо проекцію квадрата в перспективі та вписуємо в нього еліпс.

Виконання вправ

Учні виконують.зображення різних положень ко­ла відносно лінії горизонту під керівництвом учите-ля, який демонструє коло на різних рівнях відносно лінії горизонту.

Учитель. Чим ближче коло до рівня очей глядача (лінії горизонту), тим його форма зда­ється вужчою. На горизонті коло перетворюєть­ся на лінію (рис. 3). Учитель звертає увагу дітей на правильне (вгорі) й неправильне (унизу) зобра­ження еліпса (рис. 4).

Малювання конуса та циліндра

Учитель. Конус — це геометричне тіло, що утворюється обертанням прямокутного трикутни­ка навколо одного з катетів.

Циліндр — це геометричне тіло, що утворю­ється обертанням прямокутника навколо одного з його боків.

Послідовність виконання перспективних зобра­жень цих геометричних тіл однакова (рис. 5,6).

1. Рисуємо трикутник (прямокутник).

2. Проводимо вісь симетрії.

3. У конуса малюємо  знизу один еліпс,  у ци­ліндра — два (верхній — вужчий, нижній — ширший).

IV. ФІЗКУЛЬТХВИЛИНКА

Встаньте, діти, посміхніться,

Землі нашій уклоніться

За щасливий день вчорашній.

Всі до сонця потягніться,

Вліво, вправо нахиліться,

Веретенцем покрутіться,

Раз присядьте, два присядьте

І за парти тихо сядьте.

V. ПРАКТИЧНА РОБОТА

Малювання вази

Учитель. Для виконання цієї роботи обира­ємо вазу, форма якої складається з циліндрів і зрі­заних конусів.

Спочатку детально аналізуємо форму вази, з'ясовуючи схожість між частинами предмета та геометричними тілами.

Учитель виконує педагогічний малюнок на дош­ці. Учні малюють послідовно за вчителем. Учитель допомагає їм.

Послідовність виконання роботи (рис. 7)

1. Посередині аркуша виконати лінію горизонту. Визначити центральну вертикальну лінію.

2. Спочатку  розташовувати   предмети   (ваза  — у центрі, а геометричні тіла, з яких вона скла­дається,— обабіч неї), потім намітити їх за­гальну форму.

3. Відносно   лінії   горизонту   рисувати   еліпси (ближчі до неї — вузькі, а далі від неї — ши­рокі).   Виділити  видимий  контур   предметів.

Вимоги до практичної роботи учнів

Зробити аналіз геометричної форми предмета. Визначити пропорції предмета, перевіряючи правильність шляхом візування.

*   Виконати компонування рисунка відносно формату аркуша паперу.

*   Побудувати рисунок відповідно до рисунка вчителя.

VI. ПІДСУМОК УРОКУ Оцінювання роботи учнів

Рефлексія

*   Як правильно зображувати еліпс?

*  Чим відрізняється еліпс від кола?   Що таке конус, циліндр?

*   Як їх зображують у перспективі?

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Знайти зображення натюрмортів. Принести осінні квіти, овочі фрукти, альбом, простий олі­вець.